Технологія монтажу гіпсокартону

Технологія облицювання стін гіпсокартонними листами передбачає два способи - безкаркасний і каркасний. При безкаркасний способі листи приклеюються до стін за допомогою спеціальних клеїв, при цьому допустима висота облицьовували приміщень дорівнює висоті листа, але не більше 3,0 метрів. При каркасному способі листи монтують на раніше встановлений каркас, при цьому висота приміщень не лімітується висотою аркуша, але не повинна перевищувати 10 метрів.
В обох випадках монтаж облицювань слід виконувати в період обробних робіт до влаштування чистих підлог, коли всі «мокрі» процеси закінчені. Роботи повинні проводитися в умовах сухого і нормального вологісних режимів при температурі повітря в приміщенні не нижче + 15 °С.
Тільки при виконанні цих вимог і дотримання технології можна уникнути тріщин на чистової поверхні.*

Безкаркасний спосіб облицювання стін
При безкаркасний способі монтажу гіпсокартонні листи приклеюються безпосередньо на стіну. В залежності від рівності стіни існують три варіанти приклеювання листів (рис. 9).
Варіант А. Рівна поверхня стіни передбачає приклеювання листів до поверхні стіни, що на практиці зустрічається досить рідко. Такі стіни, як правило, виконані з залізобетонних панелей, а перегородки з пазогребневих блоків. В якості клею використовують зачинений розчин гіпсової шпаклівки «Фугенфюллер» або клею «Перлфікс». Їх наносять на ГКЛ суцільними смугами по периметру і однією або двома смугами в центрі тонким шаром за допомогою зубчастого шпателя (рис. 9 А).
При застосуванні шпаклівки «Фугенфюллер» виступаючий розчин з зазорів суміжних аркушів використовують для закладення стиків і вирівнювального шару шпаклівки між швами.
Варіант Б. Нерівність стіни не більше 20 мм. Це можуть бути стіни з цегли, дрібних блоків та інших матеріалів, які вимагають більш товстого шару гіпсового клею. В даному випадку використовується клей «Перлфікс», який кельмою наносять невеликими наліпками (купками по периметру листа з кроком близько 25...30 см і вздовж середини аркуша одним - двома рядами з кроком 35...40 см (рис. 9 Б).  
Варіант Ст. Нерівність стіни більше 20 мм. На таких поверхнях попередньо формується рівна площина за допомогою смуг, відрізаних від листа ГКЛ, шириною близько 10 см, орієнтованих по периметру і центру аркуша (рис. 9). Поверхня стіни під смуги підготовляється і обробляється відповідною ґрунтовкою, малярським валиком. Смуги приклеюються до поверхні клеєм «Перлфікс», який наноситься кельмою. Наклеєні смуги виконують роль маяків і повинні бути добре вивірені і приклеєні в одній площині стіни. Після повного висихання клею, до цих смугах з допомогою клею «Фугенфюллер» приклеюється лист. Після схоплювання клею здійснюється закладення стикувальних швів.
До початку облицювальних робіт необхідно закінчити всі будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи, пов'язані з «мокрими» процесами, а також виконати приховану електропроводку і прокласти сантехнічні комунікації. Висновки електрокабелів до монтажних коробок електророзеток та вимикачів закладаються так, щоб їх кінці були доступні після закінчення облицювання гіпсокартонними листами і при свердлінні отворів для настановних коробок не зачіпали фрезами.
Для збільшення адгезії (зчеплення) до стін поверхні повинні бути попередньо очищені від бруду, пилу та залишків опалубної мастила, а потім оброблені відповідними грунтовками.
Вибір типу ґрунтовки здійснюється в залежності від гігроскопічності стін. Для гладких, погано всмоктують вологу бетонних стін — це «Бетоконтакт». Для гігроскопічних, тобто всмоктуючих вологу стін, поверхні обробляються грунтовками «Тифенгрунд» або «Грундирмиттель», для того, щоб зменшити поглинання вологи з клею і посилити адгезію.
До установки аркушів виконується розмітка їх положення по зовнішній стороні аркуша. Розмітка робиться від стіни з урахуванням необхідного зазору на товщину клейової маси і самого листа, і за них наносяться розмічальні лінії з допомогою отбойной фарбувальної шнурки. Перевіряються
прямі кути у прилеглих стін і потім переносяться відмітки на стелю й базову стіну за допомогою виска.
По розмічальних лініях виконується монтаж гіпсокартону. Після того як грунтовка підсохне, готується клейовий розчин, який наноситься на аркуш. Лист піднімається, встановлюється на підкладки з 1...2-Х смуг гіпсокартону, висотою 10...20 мм від рівня підлоги і притискається до стіни. Легким постукуванням за правилом, прижатому до аркуша, він вирівнюється і наводиться в строго вертикальне положення. Контроль вертикальності перевіряється рівнем.
 
Між верхньою кромкою аркушів під перекриттям повинен передбачатися зазор 5 мм, при влаштуванні стиків
він заповнюється шпаклівкою, а до монтажу підклеюється розділова стрічка (рис. 10).
З допомогою товщини підкладок листи выверяются по вертикалі, одночасно контролюється примикання їх до стін і один до одного. Виникає зазор у підстави забезпечує вентиляцію гіпсокартонних листів при висиханні клейових складів, а також запобігає зіткнення листів з розчином при влаштуванні самовирівнювальною стяжки підлоги.
Після повного затвердіння клею здійснюється закладення стиків. Так як обшивка безкаркасним способом виконується на висоту листа Гіпсокартону, то в цьому випадку виникають тільки вертикальні стики, які можна зашпаклювати за допомогою двох типів шпаклівок. З одними видами шпаклівок пристрій стиків передбачає застосування армуючої стрічки, з іншими - без армування стиків стрічкою.
Шпаклівка «Фугенфюллер» застосовується для закладення поздовжніх стиків ГКЛ з стоншення кромки і обов'язково із застосуванням армуючої стрічки. Таким матеріалом є сітчаста або перфорована склотканева стрічка або стрічка з високоякісного паперу.
Спеціально для закладення швів і стиків застосовується шпаклівка «Фугенфюллер ГВ», яка має міцність при розтягуванні, порівнянну з міцністю самих гіпсокартонних листів. Стики з напівкруглими кромками зашпаровуються сумішшю «Уніфлот» без армуючої стрічки. При цьому гіпсова універсальна шпаклівка «Уніфлот», що володіє
Рис. 10. Кріплення ГКЛ до стін високими показниками міцності, забезпечує надійну закладення шва з нерівностями до 20 мм і висока якість обробки.
Для закладення стиків ГКЛ і ГВЛ без армуючої стрічки також застосовується спеціальна високоміцна шпаклівка «СЕ 86» виробництва компанії «SEMIN» або різні склади інших виробників. Можливі дві технології використання армуючих стрічок: або утапливать стрічку у свіжий шар шпаклівки, або наклеювати на шпакльовану поверхню. Оскільки якісні стрічки добре пропускають вологу, то після висихання шпаклівки утворюється міцний монолітний армований шар. Перед шпаклюванням всі стики листів ретельно грунтуються. Після висихання ґрунтовки на стик наноситься шар шпаклівки шириною трохи більше ширини стрічки, потім армуючу стрічку шпателем вдавлюють в нанесену шпаклівку (рис. 11 а). Операція проводиться відразу після нанесення шпаклівки, до початку її затвердіння. Після повного висихання першого шару шпаклівки наноситься верхній шар на всю ширину стикувального шва, тобто на всю площу утонения, застосовуючи для цього шпателі шириною, що перевищує подвійну ширину утонения аркушів (рис. 11 б).
Після повного висихання шви шліфуються з допомогою ручної затірки, застосовуючи різні номери спеціальної шліфувальної сітки для гіпсових розчинів або наждачні шкурки до отримання єдиної площини з листами (рис. 11).
Зовнішні кути гіпсокартонних листів слід зміцнювати перфорованим металевим куточком. Куточок вдавлюється в попередньо нанесену шпаклівку і потім накривається вирівнюючим шаром (рис. 11 г).
Внутрішні кути шпаклюються із застосуванням армуючої стрічки, зігнутою під потрібним кутом.
Для остаточної обробки поверхонь застосовується шпаклювальна суміш «Фініш-паста». Це легко піддається шліфуванню матеріал, призначений для нанесення тонких шарів поверх зашпакльованих поверхонь, нею користуються також при підготовці поверхонь під високоякісне фарбування.

Зважаючи на те, що гіпсоволокнисті листи не мають потоншених кромок, шви між ними закладаються без армуючих стрічок за допомогою шпаклівки «Фугенфюллер ГВ», яка є одночасно і клеєм для цих листів.
При облицюванні стін ГВЛ з нерівністю поверхні до 20 мм використовуються клеї «Перлфікс ГВ», який наноситься по периметру аркушів без зазору щоб уникнути появи порожнеч у швах. Це полегшує подальшу закладення стиків.

Каркасний спосіб облицювання стін
При значних нерівностях і відхилення стін, а також у приміщеннях висотою більше 3 м все частіше застосовуються каркасні способи облицювання стін листами ГКЛ і ГВЛ.
До недавнього часу листи фіксувалися на каркасі з дерев'яних брусків або на каркасі з металевих куточків. Ні перший, ні другий варіант не відрізнялися надійністю: дерев'яний каркас схильний до гниття і розбухання (усихання) у несприятливих умовах, а каркас з металевих куточків являє собою складну у виконанні та надзвичайно важку конструкцію.
Тим не менш, облицювання гіпсокартоном по дерев'яному каркасу досі широко практикується (рис. 12).

У цьому випадку необхідно прикріпити до підлоги і стелі за допомогою дюбелів або шурупів дерев'яні рейки перетином не менше 50x30 мм, При цьому їх вирівнюють по вертикалі і по одній лінії шляхом підкладання в потрібних місцях дерев'яних брусків потрібної товщини. В розпір між статевими і стельовими рейками встановлюються вертикальні дерев'яні стояки перерізом не менше 75x25 мм
з кроком, рівним ширині аркуша. Додатково у проміжку між цими несучими стійками встановлюються дві-три підтримують дерев'яні стійки перерізом не менше 50x25 мм. Всі встановлені стійки розташовуються в одній площині з статевими і стельовими рейками.
Для поліпшення тепло - і звукоізоляції між рейками можна укладати шар скловати.
Потім дерев'яний каркас обшивається гіпсокартонними листами, використовуючи шурупи-саморізи для дерева завдовжки не менше 30 мм з кроком не менше 25 див. робота ведеться в двох взаємно перпендикулярних напрямках або від середини до країв. Між листами гіпсокартону повинен залишатися зазор величиною 5...7 мм для подальшої обробки швів.
Конструкція з профільним металевим каркасом представляється більш надійною, оскільки якість робіт контролюється поетапно: по завершенню монтажу каркаса, потім монтажу ГКЛ або ГВЛ і пристрою стиків. Конструкція легко обшивається другим і наступними шарами аркушів (за обґрунтованої необхідності), полегшується прокладка електропроводки і не є трудомісткою встановлення великої кількості монтажних коробок під електро-, телевізійні та телефонні розетки. Виникає зазор між стіною і облицюванням може заповнюватися мінеральною ватою, що є додаткової тепло - і звукоізоляцією.
Вироби з металевих профілів, необхідні для технологічної облицювання стін, пристрою стелі і перегородок, випускаються підприємствами промислової групи «КНАУФ». Поставляються на ринки профілі, виготовлені та іншими вітчизняними підприємствами.

Металеві профілі виготовляються методом холодного прокату з оцинкованої сталевої стрічки завтовшки 0,56...0,6 мм.
Основні види виробів (рис. 13): профіль напрямний (ПН), профіль направляючий стельовий (ПНП), профіль стієчний (ПС), профіль стельовий (ПП), профіль кутовий (ПУ). Розміри цих виробів наведено в табл. 4.
Види і розміри профільних виробів

Види і розміри профільних виробів

Таблиця 4

Каркас збирається з оцинкованих профілів: стійок і напрямних з обов'язковим кріпленням до стіни кронштейнами (рис. 14).
В якості вертикальних стійок використовуються стельовий профіль ПП, який монтується в парі з відповідним направляючим профілем ПНП. Кронштейни в основному виконуються з прямих підвісів і кріпляться до стійки самонарезными шурупами. Між собою стійку і напрямні профілі закріплюються "просекателем" методом просічки з відгином».
Полиці стійкового профілю по всій довжині мають три поздовжні канавки, при цьому середня вказує місце стику гіпсокартонних листів, а дві бічні центрируют вворачиваемые шурупи. В спинках профілів передбачені спеціальні отвори, необхідні для прокладки інженерних комунікацій усередині стіни або перегородки. Ці спарені отвори розташовані біля торців профілів і мають діаметр 33 мм
Технологія монтажу полягає в наступному. На підставі підлоги і стелі виконується розмітка. Відзначається положення направляючих, стоєчних профілів, місця кріплення анкерів для установки стоєчних профілів. З метою мінімізації відступу від стіни в якості стійок доцільно застосовувати вузький стельовий профіль ПП 60x27.
Перед установкою направляючих профілів на них слід наклеювати спеціальну ущільнювальну стрічку для шумозахисту металевих каркасів. Це може бути самоклеюшая стрічка «Дихтунгсбант» шириною 60 і товщиною 3 мм або будь-яка інша дрібнопориста полімерна плівка.
До підлоги і стелі профілі кріпляться за допомогою дюбелів, крок установки дюбелів становить 60 див. направляючий Стельовий профіль виготовляють з готовими отворами в стінці діаметром 8 мм з кроком 25 див. Якщо ГКЛ передбачається облицьовувати керамічною плиткою, то крок стійок необхідно зменшити до 40 см, в інших випадках допускається крок установки стійок 60 см (рис. 15). Для поліпшення звукоізоляції між кронштейнами і стінкою або інший несучою конструкцією підкладають відрізки ущільнювальної стрічки.
Після цього стельові профілі вставляються в направляючі і закріплюються в підвісах. Виступаючі кінці підвісів відгинаються. Правильність установки стельового профілю необхідно перевіряти рівнем. Довжина стійок з стельового профілю повинна бути на 3...5 мм менше відстані між верхніми і нижніми направляючими профілями.
Після установки каркаса до нього кріпляться ГКЛ з допомогою самонарезных проколюють шурупів довжиною не менше 25 мм Кріпильні роботи необхідно вести від кута ГКП у двох взаємно перпендикулярних напрямках з кроком не більше 25 см, при цьому, не допускаючи деформації листа. Шурупи повинні відстояти від кромки листа на відстанях зазначених на рис. 16.
Листи монтуються у вертикальному положенні. Якщо висота приміщень перевищує довжину листа, то в місцях горизонтальних торцевих стиків встановлюються горизонтальні відрізки направляючого профілю. Торцеві стики листів повинні бути зміщені по вертикалі не менше ніж на 40 див. Торці ГКЛ обов'язково обробляються обдирочным рубанком з кутом нахилу різальної кромки 30° на глибину 2/3 товщини листа. Стиковка ГКЛ виконується в розбіг (рис. 15).
Щоб уникнути появи тріщин у місці стику не допускається стикування листів на стійках дверних або віконних прорізів, а в місцях стикування аркушів над прорізами уста встановлюються додатково проміжні профілі (рис. 17).
Між підлогою і ГКЛ повинен залишатися зазор 10... 15 мм. Між верхньою кромкою листів по нижній поверхні бетонного перекриття проклеюється розділова стрічка і залишається зазор не менше 5 мм Зазор заповнюється шпаклівкою, виступаючі краї стрічки зрізаються перед «фінішної» обробкою (рис. 18).  
Для захисту зовнішнього кута від пошкоджень краще застосовувати варіант з кріпленням перфорованим захисним куточком ПУ
31x31 (рис. 19), який при остаточній обробці зашпаровуються. У місцях з'єднання з дверними коробками листи повинні примикати до них поверхонь і при остаточній обробці закриватися лиштвою.
Закладення стикувальних швів та поверхні ГКЛ провадиться за раніше описаною технологією для безкаркасного способи облицювання. Горизонтальні торцеві шви виконуються без армуючої стрічки високоміцної шпаклівкою «Уніфлот» або «Фугенфюллер ГВ», можлива заміна на аналогічні по властивості шпаклівки, але з обов'язковою підготовкою шва. Технологія їх виконання така: обди
рочным рубанком зачищаються обрізання крайки аркушів, рубанком кромочним знімаються фаски, всі стикувальні кромки зашкуриваются наждачним папером. Кріпильні шурупи повинні заглиблюватися у гіпсокартон на глибину не менше 1 мм. Шви обробляються грунтовкою, і після висихання шпаклюються. При необхідності в порожнину каркаса укладається ізоляційний матеріал. Рис. 19. Зашина зовнішнього після чого здійснюється обшивка каркаса листами.
У тих випадках, коли уздовж стін прокладені інженерні комунікації, застосовується інший набір з направляючих профілів ПН 50(65;75;100)х40 і в парі для кожного з них відповідний стієчний профіль ПС 50(65;75; 100)х50. Такий вид облицювання нагадує фальш-стіну (рис. 20).
Технологія підготовчих робіт та монтажу облицювань така ж, як і вище викладеної конструкції. Відмінність тільки в тому, що при монтажі відсутнє кріплення стійкового профілю до стіни при висоті облицьовується поверхні до 4,2 м. при більшій висоті кріплення стійок до стіни обов'язковий з кроком не менше 1,5 м.
ГВЛ монтується за допомогою спеціальних шурупів, мають більш гостру конусну голівку і зенкующие смужки з кроком не більше 30 см.
В процесі експлуатації облицювань виникає необхідність кріплення до них різного навісного устаткування або предметів інтер'єру, що часто зупиняє замовників у прийнятті рішень з облицюванням стін або перегородок з гіпсокартонних листів.
У цьому випадку передбачається ряд технічних заходів. В залежності від маси вантажу (наприклад, умивальників, кухонних шаф і т. д.) в процесі монтажу каркасу встановлюються перемички з стійкового профілю, закріплені до каркаса, і до останніх кріпляться навісні елементи інтер'єру. Кріплення предметів масою до 30 кг на 1 погонний метр стіни може виконуватися в будь-якому місці ГКЛ за допомогою спеціальних металевих дюбелів. Легкі вантажі, такі як карнизи або полиці з навантаженням, що не перевищує 15 кг, навішуються безпосередньо на аркуші за допомогою спеціальних анкерних виробів, пластмасових або металевих дюбелів діаметром 6...8 мм або гачків (рис. 21)